спробувати інший розмір шрифту: 60% 70% 80% 90%
Фундація імені князів-благодійників Острозьких
Увійти | Зареєструватися

Історія створення

Благодійний фонд було названо на честь визначних особистостей (які належали до однієї родини), що залишили помітні сліди в історії України та Європи, однак до нашого часу залишаються Великою загадкою.

Звідки походить рід князів Острозьких залишається остаточно не з’ясовано. Історики пов’язували походження їх прізвища від назви міста Острог. Інші версії були протилежними. Князь Василь-Костянтин Острозький (17 ст.) вважав свій рід правонаступником святого князя Володимира, що охрестив Русь 988 року.

Відомий в європейській історії князь Федір Острозький був найвизначнішим завойовником з роду Острозьких. Саме йому завдячують перемогу битви під П’яткою (1425 р.). Він на стороні Литви захопив замок Кременець, який не змогла покорити Золота орда. І саме він сміливо відбивав навали ординців та відбив першим ясир, гнаних у чужину полонених зі скарбами, за що отримав титул Великого воєводи Литовського та розширив свої земельні володіння майже на всю територію нинішньої Північно-Західної України, Східної Польщі та Південно-Західної Білорусі. Однак, у зеніті слави та багатства Федір Острозький (як його дружина та останній, вцілілий від битв син) приймає постриг, заточує себе у печери Києво-Печерського православного монастиря (Лаври), де після смерті ченці визнають Його святим, а згодом канонізують у Константинополі.

Костянтин (Іванович) Острозький відомий тим, що під час першого походу Речі Посполитої на Москву (оспіваного у відомій російській опері Іван Сусанін) потрапив у полон та просидів у темниці 10 років. Після чого втікає разом з Лжедмитрієм, який був обвінчаний з Мариною Мнішек, гощанською княгинею, у соборі на замковій горі в центрі Острога. Другий похід, очолюваний князем Костянтином, полк якого першим увірвався до Москви, був вдалим і Лжедмитрій воцарився на московському троні, подарувавши Острозьким великі подарунки та землі на території нинішньої Воронезької губернії в Росії з центральним містом Острожець, названого на честь князівської столиці. Навічно за князями Острозькими відтепер було унаслідувано титул Великих Воєвод Литовських, Маршалків Волині, саме Костянтин Острозький, подібно до римських цезарів, тріумфально в’їжджав до Вільно на золотій колісниці.

За деякими історичними джерелами багатства князів Острозьких (16-17 ст.) були більшими, ніж статок польського короля у 3-5 разів.

Княжна Гальшка Острозька була визнана “красунею, що народжується раз на сто років”. І хоча доля її була трагічною, вона змогла зробити багато добрих справ. Будувала лікарні при монастирях, школи у містах і селах (у 16-17 ст. навіть жінки у містах та селяни були грамотними), допомагала бідним.

Василь-Костянтин Острозький відкинув пропозиції Польського сейму коронуватися, не забажавши змінити віросповідання з православного на католицьке. Він відкрив в Острозі друкарню, надавши притулок слов’янському першодрукареві Івану Федорову, що був переслідуваний у Московії. Головною книгою цієї друкарні (в числі підручників для шкіл та наукових трактатів) стала Острозька Біблія (1580 р.) – вперше надрукована тиражем 700 примірників, перекладена з канонічних текстів слов’янською мовою з україномовною передмовою. Щоб переклад і видання Білії стало можливим, князем Василем-Костянтином в Острозі було засновано слов’яно-греко-латинську колегію (Академію 1576 р.), яку закінчили відомі в Україні вчені, що згодом стали викладачами Києво-Могилянської Академії, а також перший Гетьман України Петро Конашевич-Сагайдачний. У цей час Острог називали Волинськими Афінами, як науковий центр, а також через розвиток музики, театру, поезії, архітектури у стилі українського барокко, політичної полеміки, книгодрукування військових та технічних інновацій. Місто стало рівнозначним столицям багатьох європейських країн та мультикультурним (тут проживали євреї, греки, вірмени, чехи, німці, татари, поляки, українці та багато інших народів).

Завдяки князям Острозьким в Україні постало чимало нових міст, процвітало Магдебурзьке право (місцеве самоврядування), розвинулися наука, мистецтво, ремесла.

До 1650 року вся чоловіча частина роду князів Острозьких, в силу таємничих, навіть містичних, обставин вимерла. Остання з роду княжна Анна-Алоїза (перша католичка), що отримала прізвище свого чоловіка гетьмана Литовського Хоткевича (який одразу після вінчання відбув на війну де його й отруїли), хоч і намагалася бути просвітителькою та розбудовувати шпиталі, була вигнана військом Богдана Хмельницького до Польщі, де й померла в оточенні отців-єзуїтів, які залишили у своїх щоденниках запис: “сорок возів золота і срібла, половину свого майна, вивезла у Ярослав, а половину, або замурувала в стіни замку, або переховала у підземних ходах Острога”.

Утворюючи благодійну фундацію її засновники намагалися врахувати та вписати до Статуту усі ті добрі та варті наслідування справи, які за свого життя намагалися здійснити філантропи князі Острозькі.

Гасло Фундації імені князів-благодійників Острозьких:

Допомагаючи українцям – допомагаємо Україні!